Мета викладання геометрії в 7-9 класах систематичне вивчення властивостей геометричних фігур на площині, формування просторових уявлень, розвиток логічного мислення, засвоєння апарату, потрібного для

вивчення суміжних дисциплін (фізики, географії, креслення, трудового навчання та ін.).

Визначена мета має досягатися розв'язуванням таких завдань: забезпечення раціонального поєднання логічної строгості і гео­метричної наочності, розвитку інтуїції, послідовного проведення дедуктивної побудови математичної теорії і формування ізв'язку з цим потреби обґрунтовувати твердження при доведені теорем і розв'язуванні задач; цілеспрямоване навчання учнів відчленовування геометричних форм і відношень, фактів в предметах і явищах навколишньої дійсності; реалізація практичної спрямованості курсу шляхом застосування геометричного апаратудо розв'язування задач на обчислення, доведення і побудову, у тому числі прикладного і між предметного змісту.

Навчальний матеріал курсу групується навколо п'яти змістовних ліній:

1) геометричні фігури та їх властивості; 2) геометричні побудови; 3) геометричні перетворення; 4) геометричні величини, їх вимірювання і обчислення; 5) координати і вектори.

У результаті вивчення курсу учні повинні оволодіти таким обов’язковим мінімумом знань і умінь:

знати означення геометричних фігур (за програмою), їх ознаки, властивості і відношення, сформульовані в означеннях, аксіомахі теоремах; вміти зображати геометричні фігури, про які ідеться в умовах теорем і задач, виділяти відомі фігури на рисунках і моделях;

розв'язувати типові задачі на обчислення, доведення і побу­дову, проводити в цьому разі доказові міркування, спираючись на теоретичні факти (аксіоми, теореми, означення);

виконувати основні побудови циркулем і лінійкою; розв’язувати нескладні комбіновані задачі, що зводяться до виконання основних побудов;

застосовувати апарат алгебри і тригонометрії в процесі розв’язування стандартних геометричних задач;

використовувати вектори і координати для розв'язування
стандартних задач (обчислення довжин і кутів, додавання векторів і множення вектора на число).

Логічна будова шкільного курсу геометрії.

Геометрія як наука - частина математики, початковим предметом якої є просторові відношення і форми тіл, без урахування інших їх властивостей (густини, маси, кольору тощо). Сучасна геометрія вивчає будь-які відношення і форми, що виникають при дослі­дженні однорідних об'єктів, явищ, подій (без урахування їх кон­кретного змісту) і виявляються схожими на звичайні просторові відношення і форми.

Виникнення геометрії з давніх-давен було зумовлене практич­ними

потребами людей (вимірювання відстаней, площ земельних ділянок, об'ємів тіл). Найпростіші геометричні твердження і поняття були відомі ще в Стародавньому Єгипті (початок II ти­сячоліття до н. є.). Проте логічні доведення тверджень на той час були примітивними або їх зовсім не було. З VI по І ст. до н. є. розвиток геометрії відбувався в основному в Стародавній Греції. На той час вже з'явились порівняно строгі логічні доведення, які були зібрані в «Началах» Евкліда (близько 300 р. до н. є.). Розви­ток астрономії і геодезії (І-ІІ ст.) привів до відкриття плоскої і сферичної тригонометрії.

Зовсім новий підхід до розв'язування геометричних фактів за­пропонував у першій половині XVII ст. Р. Декарт (1596-1650). Він відкрив метод координат, чим було закладено основи аналі­тичної геометрії.